Твір "у чому актуальність ідеї пісня про гайавату" !

Найбільший внесок у справі перекладів поезій американського митця зробив В. Мисик, переклавши п’ятнадцять його віршів. Він звернувся до творів Лонґфелло на початку 30-х років минулого століття. Результати його праці високо оцінює Н. Куляса: «В. Мисик відходить від копіювання іншомовного синтаксису, фразеології, пише по-українськи, на основі власного життєвого і поетичного досвіду, малюючи задану автором оригіналу картину» [5; с.46]. Високий рівень відтворення оригіналу у Мисикових інтерпретаціях відзначає і Р. Зорівчак. Частина інтерпретованих поезій увійшла до збірки «Планета. Вибране» (1977), журналу «Всесвіт» (№8 за 1977 р.), 13 перекладів публікувалися у двотомному зібранні творів українського інтерпретатора (1983) та книзі «Захід і Схід. Переклади» (1990). Вірш Лонґфелло «День відійшов» як один із блискучих зразків скарбниці поетичного перекладу поміщений у книзі «Тисячоліття. Поетичний переклад України-Русі» (1995) — антології поетичного перекладу XI—XX віків, яку здійснено в Україні вперше.Слід додати, що у фонді В. Мисика Харківського літературного музею знаходиться його переклад з ЛонґсЬєлло російською мовою «Голландская картинка» (Вст. № 19273, РП 2771), два варіанти «Стріли і пісні» (Вст. №19272, РП 2770), перший з яких увійшов до двотомного зібрання творів поета (1983), а другий не друкувався; варіанти «Сільського коваля» із правками (Вст.№19274. РП 2772; Вст.№19275, РП 2773); фрагмент із вступу до «Пісні про Гайавату», який був опублікований вже після смерті В. Мисика («Всесвіт», №7,1987).Поезію «Самсон» переклав для українського читача Сава Голованівський і помістив (без останньої строфи) у збірку поезій «Синій птах» (1980), а також (вже повністю) у трьотомне зібрання творів (1981).Сонети Лонґфелло «Данте» та «Осінь» представлені в антології «Світовий сонет» Д. Павличка (1983), а також у №2 «Всесвіту» цього ж року.В, Колодій — автор перекладу «Стріли і пісні», що входить до його збірки «Братерство» (1985). Проте зіставлення цього перекладу з іншими інтерпретаціями вірша показує, що перекладач дещо відхиляється від змісту, додає від себе відсутні у першотворі образи.
Газета «Молодь України» від 2 червня 1985 року помістила вірш Лонґфелло «Дітям» у перекладі М. Грінчак.Серед наймолодших тлумачів поезії американського романтика — Марія Губко (1968—1995). її доля склалася трагічно, через чорнобильське лихо вона відійшла у вічність у віці 26 років, проте встигла заявити про себе як талановита поетеса і перекладач. Високе поцінування її таланту висловив Г. Кочур, наставник Творчої майстерні художнього перекладу, що входила до Творчого об’єднання перекладачів при СПУ, а також Д. Паламарчук, М. Коцюбинська, Д. Павличко, М. Стріха, П. Панч, В. Сухомлинський, М. Стельмах. , О. Гончар, О. Іванен-ко, Т. Коломієць та інші. Задумом М. Губко було укласти антологію американської поезії. Серед американських поетів у перекладному доробку поетеси — вірш Лонґфелло «Псалом життя» (збірка «Так навесні ридає талий сніг», 1936; «Всесвіт», №1, 1997).Поезія американського поета зацікавила і В. Кикотя — військового перекладача у країнах Африки, викладача у вузах Черкас. Для перекладу він вибрав дві поезії — «Стріла і пісні» та «Псалом життя» і помістив у книзі «Промені самотності» (1998) поряд з англійським варіантом.У колі інтерпретаторів поезії Лонґфелло й поет, багаторічний політв’язень І. Коваленко. У його поетичній збірці «Джерело» (1999) знаходимо переклад «Стріли і пісні», виконаний на Уралі під час ув’язнення. Він виявив високу трансляторську майстерність, максимально близько підійшов до першотвору, зберіг синтаксичну ідентичність двох перших строф, денотативне та конотативне значення лексем. Це одна з найкращих, на нашу думку, інтерпретацій «Стріли і пісні». Слід віддати належне і Н. Забілі, для якої характерне тонке проникнення у поетичну тканину першотвору, легкість і невимушеність вислову, відтворення смислових і ритмомелодійних особливостей.Н. Пасічник, перекладацький досвід якої охоплює 11 мов і лише з англійської 27 авторів, знайомить нас із 

Жили-были в одной царстве добрая женщина. У нее не было детей. Она долго молилась Альфе и Омеге, и высшие силы услышали ее. Вскоре у нее родился мальчик, такой хорошенький, что не в сказке сказать, не пером описать. А главное, был этот мальчик очень силен, аки лев. Мать назвала его Иваном.

Однажды Иван гулял по берегу реки и увидел старушку, которая хотела перебраться на другой берег. Он решил ей и перенес старушку через реку. За это она(а она была волшебницей) подарила ему меч-кладенец.

Вскоре в том царстве случилась беда, доселе не слыханная. Налетел окаянный Змий и начал посевы жечь да чесной народ губить. И так он всех достал, что решили Альфа и Омега на Ивана позвать. Ну ипозвали. Встал Иван с печи. взял меч-кладенец и пошел змея искать. Долго ли он шел, коротко ли, то нам неведомо, да это нам знать и не нужно. Да только пришел он на Черные горы, в самое логово Змиево. Увидал его Змий, расхохотался так. что аж горы затряслись." Да я тебя одной рукой прихлопну!"-говорит. А Иван ему и отвечает: "Эй ты, чудо-юдо окаянное! Погоди хвалиться! Прежде сразись со мной!"

И начали они битву великую. Раз ударил Иван, но отрубил Змию только одну голову. Два-отрубил и вторую. В третий раз ударил Иван и рассек пополам все тело Змиева, изрубил его на куски и побросал их в жерло вулкана. Взвалил на плечи свой меч и пошел домой.

Говорят, он до сих пор в том царстве живет. Говорят, женился. На свадьбе пол-царства 3 года и3 месяца гуляло. И я там был, мед-пиво пил, по усам текло, а в рот ни капли не попало.

Красит человека только любовь, начиная от первой любви к женщине, кончая любовью к миру и человеку, – всё остальное уродует человека, приводит его к гибели, то есть к власти над другим человеком. 
Михаил Пришвин 

Когда вы достигнете конца вашей жизни, единственное, что будет иметь какое-то значение, – это та любовь, которую вы отдали и получили. В своем путешествии в следующий мир, единственное, что вы можете взять с собой, – это любовь... Она придает жизни смысл. Именно благодаря ей стоит жить. 
Адам Дж. Джексон 

Единственное, что имеет значение в конце нашего пребывания на земле, – это то, как сильно мы любили, каким было качество нашей любви. 
Ричард Бах 

Не входят в истину иначе как через любовь. 
Блаженный Августи