Скласти твір-розповідь як ти піклуєшся про свої зуби

  здорові зуби-це вагома складова нашого здоров"я. я ретельно дваю про чистоту та здоров"я своїх зубів.

    щодня вранці та увечері чищу їх. роблю це старанно. після прийому їжі протягом дня полощу рот. для цього використовую спеціальний розчин на основі лікарських трав, "лісний ". я споживаю овочі,фпукти,м"ясо,рибу,яйця. такі продукти корисні для зубів. стараюсь вживати менше солодощів та цукерок.

    я дбаю про своє здоров"я, тому двічі на рік відвідую стоматолого. 

 

“вітер з гаєм розмовляє” — описово-медитативна елегія шевченка (1841, петербург, автограф на окремому аркуші — іл. — ф.1. — № 5). на початку 1842 поет надіслав вірш о.корсунові для опублікування його в другій книжці альманаха “сніп”, але альманах не вийшов. вперше твір надруковано під назвою “човен” за копією з архіву а.костомарової в журн. “вестник европы” (1909. — № 5. — с.195–196). вірш є модифікацією поширеного у світовій преромантичній та романтичній поезії алегоричного мотиву — життєвий човен у розбурханому морі.  вірш є структурою розгорнутого порівняння, що тематично й формально походить від психологічного паралелізму, завдяки цьому текст поділяється на дві відносно врівноважені частини: перша частина (рядки 1–12) — символічна картина зі світу природи, умовний, неосновний образний план, друга частина (рядки 13–22) — картина зі сфери людських взаємин, реальний, основний план. кожна з частин грунтується на аналогічній сюжетній ситуації, яка спирається на паралельні образи-мотиви — човен і сирота, море і чужина, хвилі і люди і має подібну композиційну організацію (що включає експозицію і три сюжетні епізоди); варіативний розвиток теми поєднується з послідовністю подієвого ряду. проте принцип композиційної симетрії між частинами вірша вповні не дотриманий, завдяки чому відбувається розвиток сюжету. так, визначальну роль у сюжетному русі в “природній” картині відіграє повтор збагачуваного новими асоціаціями мотиву “пливе човен… один”, одразу ж заявленого як символічний образ самотньої людської долі: “пливе човен по дунаю // один за водою” (“піти за водою” означає небуття, смерть); у другій строфі драматичну експресію повтору посилює авторський коментар, що вклинюється в опис: “пливе човен води повен // ніхто не спиняє, // кому спинить — // на світі немає”. хронологічний момент підключається до сюжетного розгортання лише в останній строфі першої частини, яка своєю динамікою протистоїть двом початковим статичним строфам: “поплив човен в синє море, // а воно заграло, // погралися гори-хвилі — // і скіпок не стало.” у другій частині вірша хронологічна поступовість бере помітнішу участь у розвитку теми: поет уводить до тексту три форми майбутнього часу — ближнє, середнє, віддалене майбутнє (“пограються…”, “потім собі подивляться…”, “потім спитай…”), і цей традиційний часовий ряд конкретизує і драматизує “людську” лінію сюжетної ситуації, трагічний фінал якої опосередковано заявлений символічним планом і підтверджений формулою порівняння, що розпочинає основний план (ще один елемент асиметрії у будові твору): “недовгий шлях — як човнові // до синього моря — // сиротині на чужину, // а там і до горя.// пограються добрі люди, // як холодні хвилі, // потім собі подивляться, // як сирота плаче, // потім спитай, де сирота, — // не чув і не бачив”.частини, з яких складається вірш, однонастроєві й витримані в елегійній тональності, однотипні за метрикою і римуванням, мають певну спільність синтаксичної будови, що спирається на однорідність — речень та головних членів речення (у першій частині вони об'єднані підметом “човен”, у другій — підметом “добрі люди”), на паралелізми та повтори, зокрема анафоричний ряд присудків (пливе, пливе, виплив), приєднувальних конструкцій (“потім собі подивляться”, “потім спитай”) та ін. серед не відзначених особливостей у побудові кожної з частин порівняння особливо важливою є підміна головного об'єкта зіставлення в основному, психологічному, ряді після першої його строфи: на місце паралельних образів-мотивів “човен — сирота”, які відступають на другий план, висуваються інші — “хвилі — добрі люди” (слово “добрі” шевченко вживає іронічно), тим самим тематичне розгортання зміщується у соціально-етичну площину. опис, що домінує в першій частині вірша, у другій його частині переходить у медитацію, яка набуває філософського звучання.

Автобіографічній поезії «мені тринадцятий », яка була написана в далекій орській фортеці, де поет перебував на засланні. головний герой твору — тринадцятирічний хлопець-пастух, кріпак і сирота. природа зігріває його ясним сонечком, напуває пахощами трав, вносить у душу малого сироти відчуття спокою й тихої радості. хлопчик молиться богові, дякуючи за сонце, теплий день, раптом герой усвідомлює, що він — кріпак, і це боляче ранить серце підлітка: не дав мені бог ні і хлинули сльози, тяжкі але це почуття триває недовго: поява щирого й доброго друга — оксани — проганяє страшне відчуття, природа знову радіє разом із дітьми: неначе сонце засіяло, неначе все на світі стало моє кожна людина з теплотою згадує своє дитинство. ці спогади пов'язані, передусім, із батьками, найкращими друзями, дитячими забавками й безтурботністю. життя дітей, що народилися кріпаками, не могло бути безтурботним: змалку вони працювали поруч із дорослими, рано втрачали батьків, що помирали від хвороб та непосильної праці. тому одна з провідних думок вірша — засудження такого суспільного явища, як кріпацтво. інша ж думка — кожна дитина має право на щасливе дитинство й потребує піклування та любові.