Мої роздуми над поезією тараса шевченка

Думи мої думи
Аналіз вірша Тема: Звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.

Ідея: Тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість до змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.

Основна думка: Думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині.

Жанр: Громадянська лірика. Художні особливості твору.

• Звертання: «думи мої», «мої голуб'ята», «мої любі».
• Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами».
• Порівняння: «привітаю, як діток». Поезія Тараса Григоровича «Думи мої, думи мої...» і була написана у 1847 році під час його перебування в Орській кріпості. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України. 

Объяснение:

Новели Винниченка відкрили нові горизонти в дослідженні таємниць людської душі, "темних" інстинктів і підсвідомих імпульсів, людської особистості. Дошукуючись прихованих причин, подій і вияву в поведінці персонажів об'єктивних законів, письменник водночас зберігає їх внутрішню свободу, своєрідність, непередбаченість. Він зображує людей, що вирізняються своїм темпераментом, інтелектом, волею, активністю.

Герої Винниченка шукають відповіді на питання про смисл життя, доцільність існування людства. Письменник розглядає смерть як частину неминучої та гіркої правди життя. Думати про смерть в ім'я життя — такий зміст оповідань екзистенційної проблематики Винниченка. Наслідуючи ідеї Ніцше (поєднання соціокультурних і біологічних начал у людині), письменник пояснює вчинки героїв психологічними причинами.

З темою смерті пов'язані роздуми про швидкоплинність часу, про зв'язок з майбутнім, про час — історичний і космічний, об'єктивний і суб'єктивний. Герої оповідання "Момент" свідомо вибирають шлях, сповнений смертельних небезпек, заради життя і щастя в ньому. Тюремний Шахерезада, від імені якого ведеться розповідь, і його випадкова знайома Муся нелегально переходять кордон. Обоє знають про рівень ризику, в якийсь момент навіть упевнені, що гинуть. Та це ще не зараз. Ставлення героїв до цієї неминучої фатальності кокетливо-байдуже ("стало страшно смішно: я — мертвий"). За кілька миль від кордону можна собі дозволити "пожартувати" зі смертю: "Я — будучий мертвяк. Лежу десь в якому-небудь ярі, дикому, порожньому, наді мною небо, на виску маленька чорна ранка, а над ранкою кружка сидять такі ж самі блискучі, зеленкуваті мушки й ніби ворожать, заглядаючи у неї, туди, всередину, де оселилась смерть. І лице моє теж зеленкувате, тверде... А на скелі якійсь сидять чорні, великі, таємні ворони і ждуть чогось".

Світ, змальований Азімовим, є тоталітарним, держава контролює навіть вибір фаху, майбутнє, розвиток особистості. Прикметник "дипломований" — для дурнів, які вважають себе вільними їхати куди їм заманеться, хоч і знають, що ніколи не матимуть для цього грошей. Велика воля! Скажете, це через те, що не всі люди мають здібності. Нехай так. Але ж і геніальний Джордж під постійним наглядом Служби Безпеки, її секретний агент вдень і вночі поруч, її агенти супроводжують Джорджа-втікача повсюди. Ні, погане майбутнє! Погана система освіти та виховання, створена для зомбування людей. Та найбільшої трагедії Азімов не показав: то трагедія Хейлі Омейні та подібних. Вони знають, що вони не здатні. Вони бачать геніїв. Що відчувають вони через це? Ні, людина має право на помилку у виборі життєвого шляху. Тоді вона знатиме, що обрала хибний шлях, але може спробувати ще, доки живе. Ніхто не має право відібрати в мене мій вибір, з восьми років виголосивши мою приналежність до людей якогось ґатунку.