Як звали нареченого Сніжани ? русалонька з 7в

ответ:Нареченного Сніжани звали Валентин.

Объяснение:

На село вка напали татари. Павлусь був відважним, він відразу кинувся рятувати сестру, яку любив. Ще раніше він завжди переказував їй історії, які йому розповідав дід. Нажаль він не зміг захистити сестру та батька, але йому самому вдалося втікти. По дорозі до могии, умовного знаку зустрічі козаків, його ранив татарин. Коли вже Павлусь прибув на місце його зустрів Семен Непорадний, який наказав вилікувати його. Отямившись він думав про порятунок сестри.

Павлусь утік від козаків, тому що, мав наміри сестру. При його мандрівці йому знадобились винахідливість, розум та відважність. Вижити Павлусю до природа, адже харчувався він рибою та іншими добутими продуктами. Потурнак продав Павлуся купцям, пізніше його купив Мастафа - ефенді. У неволі він зустіврся з СТепаном Швидким, своїм земляком. Після доволі не приємної розмови та спроби побігу на Павлуся чекала кара побиття дрітом. АЛе його не застало покарання. Під час цьої події раптово появився муффа, який повідомив: "Якщо хтось знає, де знаходиться син Девлет- Гірея, негайно звернувся до мене". Павлусь швидко розповів, що він знає місце знаходження Мустафи-ага, але буде говорити тільки з його батьком. Коли вже Павлусь зустрівся з Девлет-Гіреєм вінвчиним інше. Сказав що знає лише половину всієї історії і що його молодша сестра Ганна знає місце знаходженння його сина. КОли йому з сестрою дали волю, він попросив взяти з собою Степана Швидкого, який був у полоні у Мурафи-ефенді. Це характеризувало його як сміливу та добру людину. Так, вчинки Павлуся були героїчними, він йшов до мети, прежив багато труднощів на своєму шляху, але все таки переміг.

"Романтика вітаїзму" (лат. vita — життя) — своєрідний прояв в українській літературі 20-х XX ст. європейської літературної течії віталізму. Письменники, які входили до ВАПЛІТЕ, передусім М.Хвильовий, А.Любченко, творили літературу активного романтизму ("романтику вітаїзму"), в якій виражали концепцію повноправного життя, життєвості українського відродження, втілювали ідеал активної, сильної, здатної до боротьби людини. Це зумовлювало експресивний, енергійний стиль прози, жанрово-композиційні новації, покликані активізувати читацьке сприйняття, навіювати читачам бадьоре, оптимістичне світосприйняття, а відтак і активно критичне ставлення до переродження революційних ідеалів. Термін "Р.в." вживався М.Хвильовим поряд з терміном "азіатський ренесанс" у памфлетах "Камо грядеши", у статтях циклу "Думки проти течії"-. На його погляд, "Р.в." — "це сума нового споглядання, нового світовідчуття, нових складних вібрацій". Ще у листі до редакції "Культури і побуту" (7.02.1926) М.Хвильовий наголошував, що ці терміни позначають "не що інше, як певну мистецьку школу. І тільки". Ширше визначення активного романтизму подано пізніше. У журналі "Літературний ярмарок" (1929, №1) М.Хвильовий писав: "На зміну натуралістичній літературі, як мистецтву віддзеркалення окремих фактів, не зв'язаних між собою, — конче й швидко мусить прийти активний романтизм. Виросте він із кривих руху так званих великих чисел, із цілого колективного психологічного комплексу людей епохи змагання за СОЦІАЛІЗМ та його побудування... Активний романтизм і тільки він має і мусить вловити і передати в образах засобами свойого поетичного майстерства оту поки що невловиму "музику мільйонів" доби великої індустріалізації".