Мої враження від прочитання повісті Олександра Гавроша "Неймовірні пригоди Івана Сили"? 1- 1, 5 сторінки

Мав він вдачу теплу й щиру.

На мою думку, читаючи про таких різних людей, читача цікавитиме чим закінчиться їхнє протистояння.

Портрет Цар Плаксій Лоскотон

Ставлення до людей Так що в царстві тому скрізь вистачало плачу й сліз. Тільки де він появлявся, зразу плач там припинявся, і приходив до усіх голосний та щирий сміх.

У чому була сила впливу на людей Цар любив, як плачуть діти, бо любив їх сльози пити Коли всіх колише сон, йшов собі в бідняцькі хати їхніх діток розважати.

Життєва позиція Хай із ними день при дні плачуть всі в країні діти, Бо сміятись і радіти У моєму царстві — ні Він як прийде, залоскоче, То сміється, хто й не хоче.

чужого народу, гине на чужині.

Байрон в західноєвропейській літературі вважається типовим представником романтичного напрямку, але його поезії помітно відрізняються від творів інших поетів-романтиків. Ліричний герой Байрона не ховається від життєвих негараздів, а сміливо виступає на боротьбу проти ворожого світу. У своїх поетичних творах поет зображував героїв, яки вступали у протиборство з усім світом один на один.

Якщо б у мене була можливість написати Байрону листа, я б зробив це приблизно так:

«Доброго вам здоров’я, вельмишановний лорд Джордж Байрон!

Ви мене не знаєте та й не можете знати, адже я живу набагато пізніше Вас. Та вже те, що я Вам пишу, може сказати про те, що Вашу творчість гідно оцінили нащадки, які й досі насолоджуються Вашими неперевершеними поетичними творами.

З часу Вашої загибелі пройшло багато часу і сьогодні Вас вважають одним з найяскравіших представників і родоначальників філософського романтизму у літературі. Створена Вами течія надала змогу талановитим митцям Вашої та наступних епох заявити про самоцінність творчої особистості, протиставити цю особистість консервативній, обережній посередності.Ваші, Джордж Байрон, цінності, які з часом стали основою романтичної літератури – це, на мій погляд, право на реалізацію як в житті, так і в літературі, самотність та нерозуміння, трагічний розрив суспільства і особистості. І це Ви довели своїм життям, адже прагнення до свободи у Вас було не тільки літературною декларацією, воно не зводилося лише до співчуття борцям за свободу, воно привело Вас до особистої участі у визвольній боротьбі грецького народу.

Ви бачили горе і смерть, зрадників і героїв своїми очами. Ви розуміли, що Ваш шлях, як шлях будь-якого солдата – це смерть за рідну землю і народ, це подвиг, який ніколи не буде забутим.

Не забуде Вас і Ваш народ, поки буде вільним. Ви загинули, але кров Ваша потекла не по землі, а по жилам Ваших нащадків у всьому світі. І я вважаю, що Вас, як героя, не варто оплакувати. Ваш подвиг повинен оспівуватися в наш час і в майбутньому, тоді він ніколи не буде відданий забуттю:

«Але сліз не буде на очах:

Плач образив би славний прах…».

Хоча Ви, лорд Джордж Байрон, не зараховували себе до героїв і просто боролися плечем до плеча з простими греками, оспівували у своїх віршах розум і мужність людини, цінували і любили життя, як безцінний дар, який ніколи не повториться, але який прославити можна, народ оплакував Вас як справжнього героя.

Дякую Вам за вашу незвичайну творчість, за ваші поезії, які до мені знайти відповіді на багато питань, важливих у житті будь-якої людини, незалежно від того, в яку добу і в якому суспільстві часи вона живе.

Прощавайте, лорд Джордж Байрон!

З повагою, Ваш прихильник».