Поставте займенники в родовому та орудному відмінках без прийменника і з прийменниками (до, з поясніть у яких випадках уживають я приставний(н). він(вона, воно, вони), цей, що-небудь, хтось, хто, казна-що, який-небудь, свій, той, деякий, абихто, дещо, котрийсь, їхній, такий, кожний, скільки, ніякий, хтозна-хто, дехто. ​

Ялюблю українську весну, буйну, неповторну. це — квітучі сади з хрущами та бджолами, це перелітні птахи, які повертаються з теплих країн, це – їжаки, ховрашки, які просинаються після зимової сплячки, це – перші проліски у лісах, це — травневі духмяні конвалії, це – веселі струмки, які біжать і піняться, змивають залишки брудного снігу та у повноводний дністер. я люблю свій край за тепле літо із зухвалими горобцями, які нахабно гуркотять на підвіконні, з тополиним пухом, якому радієш тільки перший день, пухом, який вкриває землю, потрапляє в очі та ніс, заважає вільно дихати. люблю річку дністер з її мальовничими берегами, увінчаними вербами. з її оптимістами-, які можуть просидіти майже весь день за ловлею окунів. люблю суницю на лісовій галявинці, коли не звертаєш увагу на укуси комах і радієш кожній ягідці, люблю за важке колосся стиглої пшениці на жовтіючих ланах. люблю за тріскотню цвіркунів, за щебетання жайворонків, курликання лелек. я пишаюся тим, що живу в країні з такою багатою історією. україна пройшла тисячолітній шлях – від часів могутньої київської русі до сучасної незалежної країни. нашим пращурам неодноразово доводилось відбивати загарбників та захищати рідні оселі від чужинців.

Мені дуже подобається веселка і особливо її колір. при місячному світлі проявляється біла веселка. а ще під час туману, особливо в горах і на морському узбережжі, а також поблизу водоспаду часто виникає веселка і тому її легко відтворити, набравши в рот води і розбризкавши її в променях сонячного сяйва. гори також прекрасні по-своєму. внизу розкинулися ліси. вище починаються хвойні ліси. ще вище простягаються гірські зелені степи, строкаті луки. над луками височать скелі. у горах все незвично. хмари та птиці пролітають далеко під ногами, а річки та водоспади шумлять високо над головою. буває й так: внизу періщить дощ, а нагорі світить сонце. у горах зима і літо живуть поруч. ліси – це не тільки прикраса землі,це її чудовий і дивовижний наряд . ліси – це вірний помічник у боротьбі за урожай. серед такого різноманітного світу фарб люди відкривають для себе невичерпне джерело фантазій. шлях до природи – це шлях до світла, шлях до здоров’я, шлях до прекрасного!