4речення з узагальнювальним словом у реченні

людина повинна бути інтелігентною! а якщо її професія не потребує інтелігентності? а якщо вона не змогла здобути освіту: так склались обставини? а якщо ота інтелігентність зробила її "білою вороною" серед співробітників, друзів, рідних, стане на заваді зближення з іншими людьми?

ні, ні і ні! інтелігентність потрібна за будь-яких обставин. вона потрібна вам і тим, хто вас оточує.

це дуже і дуже важливо, насамперед для того, щоб жити щасливо і довго: саме так, довго! адже інтелігентність тотожна моральному здоров'ю, а здоров'я необхідне для того, щоб жити довго - не лише фізично, а й розумово. в одній древній книзі* сказано: "шануй батька свого і матір свою, і довголітнім будеш на землі". це стосується і всього народу, і окремої людини. це мудро.

або

багато хто вважає, що інтелігентна людина - це людина начитана, високоосвічена (і освіта її переважно гуманітарна), багато подорожує, знає кілька мов.

проте можна все це мати і не бути інтелігентом. а можна нічого цього не мати і бути все-таки внутрішньо інтелігентною людиною. позбавте справді інтелігентну людину пам'яті. хай вона забуде все на світі, не знатиме класиків літератури, не пам'ятатиме найкращих творів якщо вона зможе пройнятися красою природи, зрозуміти характер і індивідуальність іншої людини, а зрозумівши, їй не проявити брутальності, байдужості, зловтіхи, заздрості і гідно оцінить її - ось це буде істинний інтелігент.

інтелігентність не тільки в знаннях, а й у здатності зрозуміти ближнього. вона виявляється в тисячі й тисячі дрібниць: в умінні чемно сперечатись, скромно поводитись за столом, в умінні непомітно (саме непомітно) іншому, берегти природу, не смітити недопалками чи лайкою, поганими ідеями (це теж сміття, та ще й

інтелігентність - це здатність до розуміння, до сприйняття, це терпиме ставлення до світу і до людей.

інтелігентність потрібно в собі розвивати, тренувати, тренувати душевні сили, як тренують і фізичні. а тренування можливе і необхідне за будь-яких умов.

що тренування фізичних сил сприяє довголіттю - це зрозуміло. значно менше розуміють, що для довголіття необхідне і тренування духовних і душевних сил.

справа в тому, що злоблива і зла реакція на оточуюче, грубість і нерозуміння тих, хто нас оточує, - це ознака душевної і духовної слабості, людської нездатності естетично несприйнятлива людина - теж нещасна людина. людина, яка не вміє зрозуміти іншу людину, яка приписує їй тільки лихі наміри, яка завжди ображається на інших, - ця людина збіднює своє життя і заважає жити іншим**. душевна слабість веде до до фізичної слабості. я не лікар, але я в цьому переконаний. багаторічний досвід мене в цьому переконав. привітність і доброта роблять людину не лише фізично здоровою, але й зовнішньо красивою.

ответ:

одесский национальный академический театр оперы и — первый театр в одессе по времени постройки, значению и известности.первое здание было открыто в 1810 и сгорело в 1873 году. современное здание построено в 1887 году архитекторами фельнером и гельмером в стиле нового венского барокко. интерьер зрительного зала стилизован под архитектуру позднего французского рококо. уникальная акустика подковообразного зала позволяет доносить даже шёпот со сцены в любой уголок зала. полная реставрация здания театра была завершена в 2007 году.

в театре дирижировали п. и. чайковский, н. а. римский-корсаков, с. в. рахманинов, пели фёдор шаляпин, саломея крушельницкая, леонид собинов, танцевали анна павлова и айседора дункан. александр пушкин упоминает одесский театр в романе «евгений онегин». журнал «forbes» включил одесский театр в список самых необыкновенных достопримечательностей восточной европы.

театральная одесса ведёт свою практически с момента основания города. театр оперы и по праву можно назвать старейшиной среди целого ряда его культурных учреждений. одесса получила право строить театр в 1804 году (став третьим городом с театром в российской империи), а в 1809 году он был уже возведён. автором этого проекта был французский архитектор тома де томон, автор ряда зданий в петербурге.

10 февраля 1810 года состоялось торжественное открытие. первым представлением были одноактная опера фрелиха «новое семейство» и водевиль «утешенная вдова» труппы п. фортунатова.

здание располагалось несколько выше современного театра, ближе к скверу пале-рояль, и воспринималось как памятник молодому городу. архитектура здания была выдержана в классическом стиле, с портиком коринфского ордера и фронтоном, обращённым к зданию тогдашнего клуба (ныне музей морского флота украины). театр вмещал 800 зрителей, по примеру старых итальянских театров 17 лож располагались на трёх ярусах, в партере было всего 44 кресла. ещё 700 зрителей наблюдали за постановками, стоя в партере.

для исправления недостатков здания театра производились неоднократные перестройки: в 1820—1822, 1831—1833, 1836, 1857 и 1872 годах.

после освобождения одессы от -фашистских захватчиков в 1944 году оперный театр продолжил свою работу. с 1944 по 1964 годы художественное руководство в театре осуществлял главный дирижёр, народный артист усср н. д. покровский. театра были в. вронский и д. алидорт (1944—1954), с. а. павлов и з. а. васильева (1954—1958), н. трегубов (1958—1970). в послевоенное время были поставлены как классические, так и новые спектакли: «севастопольцы» м. коваля, ставили оперы к. данькевича «богдан хмельницкий» и «назар стодоля» (режиссёр я. а. милешко, художник п. а. злочевский, дирижёр н. д. покровский); опера ю. мейтуса «дочь ветра» (постановщик я. а. вощак), «июльское воскресенье» в. рубина (постановщик б. е. грузин), опера- в. губаренко «вий» и «семён котко» с. прокофьева (постановщик г. проваторов), «ромео и джульетта» ( м. лавровский, дирижёр г. проваторов); «золушка» ( о. виноградов, художник в. левенталь), «вальсы» и «подпоручик киже» (постановка о. тарасовой и а. лапаури, дирижёр г. проваторова, художник б. мессерера). с 1958 по 1960 год в театре служила известная , народная артистка светлана адырхаева. в начале 70-х годов коллектив театра возглавил и. чернышев.

в 1970-е — 1980-е годы главный дирижёр театра б. и. афанасьев поставил «хованщину» м. мусоргского, «богему» джакомо пуччини, монооперу в. губаренко «письма любви» и «алеко» с. рахманинова.

осенью 2007 года завершилась продолжительная реставрация, в ходе которой был укреплён (при 1800 свай), выполнена комплексная модернизация технических систем театра (установлены самые современные системы кондиционирования, сигнализации и энергообеспечения, внутренней мобильной связи, охраны, видеонаблюдения), была произведена полная реставрация фасада и внутренних помещений (на оформление театра пошло примерно 7,5 кг сусального золота), установлен новый занавес. также была реконструирована и благоустроена театральная площадь, восстановлены зелёные насаждения. после реставрации театр был торжественно открыт 22 сентября 2007 года.