Вчем заключается социальный характер игры

МОДУЛЬ 1. Булінг (цькування) як явище, його форми та учасники.

Авторський колектив: Тілікіна Н. В., Гольцберг К. О., Мельниченко А. А.

Мета: висвітлення особливостей явища булінгу (цькування) в закладі освіти, його

форм, можливих проявів та наслідків.

Завдання модуля

− висвітлити поняття булінг (цькування), визначити різницю між

булінгом і конфліктом;

− проаналізувати стадії розвитку процесу булінгу (цькування) в закладі

освіти;

− висвітлити основні форми та види булінгу (цькування), які можуть

існувати в закладі освіти;

− визначити передумови та причини виникнення булінгу (цькування) в

закладі освіти;

− ознайомити з типами учасників булінгу (цькування) в закладі освіти,

визначити їх ролі («коло цькування»);

− визначити наслідки цькування для кривдника, потерпілого,

ігачів, а також для закладу освіти та освітнього середовища.

Зміст

Лекція 1. Булінг (цькування) в закладі освіти як явище.

Лекція 2.Форми та види булінгу (цькування).

Лекція 3. Передумови та причини виникнення булінгу (цькування).

Лекція 4. Учасники булінгу (цькування).

Лекція 5. Наслідки булінгу (цькування).

ДОДАТКИ

1. Драбина булінгу (цькування).

2. Піраміда ненависті.

3. Коло цькування

Перша думка про заздрість — це почуття, до якого найкраще пасують слова смуток, незадоволення, навіть — страждання. Від того, що «ми бачимо, як чуже благополуччя затуляє наше власне» (Кант). Заздрісного засмучує «благоденство будь-якої людини, чи воно є заслуженим чи незаслуженим» (Аристотель). Те, що ми маємо, здається нам більш чи менш значним у залежності від того, що має інший. Якщо, наприклад, я задоволений своїм становищем, але дізнаюся, що мій приятель раптом різко рвонув угору, то моє становище вже не здається мені таким прекрасним, як раніше. Так народжується моє невдоволення, досада, смуток. А стоїк Сенека в таких випадках радив: «Побачивши, скільки людей тебе випередили, подумай про те, скільки їх відстало». Але це почуття є, і викликане воно погіршенням мого становища. І лише через те, що поліпшилося становище іншого. Все це так, але скажіть мені, чому на Сході кажуть, що курка сусіда виглядає гускою, а англійцям здається, що з іншого боку огорожі трава завжди зеленіша? Чи не є заздрість чимось первинним, тим, завдяки чому порівняння достатку і становища майже завжди виявляється не на нашу користь. Ось тут ми й волаємо до справедливості.

Розмiрковуючи про це, пригадав я цитату з К.Маркса: «сюртук не обмінюється на сюртук». Звичайно, поділ праці, різноманіття товарів, обмін — розумно. Сюртук — на чоботи, чи мірку пшениці, чи Біблію. А все-таки, як не крути, а політекономічно однакові сюртуки психологічно не однакові. Сюртук сусіда кращий за мій сюртук. А тому обмін можливий і там, де вчений економ лише руками розведе. Заздрісний хоче чужу річ не тому, що вона краща; вона є кращою тому, що вона — чужа. Але, зрозуміло, в межах міри.

Хоча заздрість вважається вадою і нещастям, не кожен схильний до цієї пристрасті. Як і кохання, до речі. Щось у вдачі людини привертає до неї. Є припущення, що це — невпевненість в собі, просто кажучи, слабкість волі, відчуття свого безсилля, відсутність рішучості кинути виклик. Заздрісні найменш удачливі. Але й горді — до того ж. У того, кому ці риси непритаманні, успіх іншого викличе не заздрість, а азарт змагання. Проте, можливо, заздрість і є рушієм конкуренції та суперництва? Сказав же Пушкін: «заздрість — сестра змагальності, значить, із доброго роду».

Объяснение: